Аляксєй Сучков: "Моя подальша доля ще не відома"
Білоруський футболіст Аляксєй Сучков, виступаючи минулого року за львівські „Карпати”, своєю грою не дав засумніватися у правильності його запрошення. Дехто зі спеціалістів зазначав, що „зелено-білі” не прогадали, взявши в команду Сучкова, що такого лівшу ще треба пошукати в Україні. З недоліків білоруського легіонера виокремлювали його запальний характер, за що він не раз карався арбітрами. Можливо, саме через це Мирон Маркевич не зумів знайти спільну мову зі Сучковим і виставив його на трансфер. Наскільки правильним був цей крок наставника, не будемо судити. Одне можна констатувати: без білоруса лівий фланг півзахисту „Карпат” виглядав осиротілим.
- Чим зараз займається білоруський футболіст, який належить футбольному клубові „Карпати”?
- Підтримую ігрову форму. Я попросився тренуватися з „Нєманом” (Гродно). Але оскільки рівень підготовки у цій команді, зрозуміло, трохи нижчий, ніж потрібно, тому ще додатково займаюся разом із декількома гравцями.
- Останні півроку ти провів у ярославльському „Шинніку”, який, щоправда, по закінченні оренди вирішив відмовитися від твоїх послуг. Як вважаєш, з яких причин?
- Швидше за все, причиною того, що я покинув „Шиннік”, стала зависока трансферна сума, яку хотіли отримати від ярославльського клубу львівські „Карпати”.
- А новий тренер „Шинніка” Олег Долматов хотів залишити тебе у команді?
- Наставник говорив, що розраховує на мене. Зазначив, що пам’ятає мене ще тоді, коли він перебував у полтавській „Ворсклі-Нафтогазі”, а я, у свою чергу, виступав за „Карпати”. Всі у Ярославлі говорили, що хочуть і надалі бачити мене у своїй команді, але все раптово змінилося після того, як я повернувся з виступів у молодіжній збірній Білорусі на чемпіонаті Європи. Повторююся, мабуть, керівники обидвох клубів не домовилися щодо суми компенсації.
- Ти хотів залишитися у Ярославлі?
- Так. Там мені все подобалося. Зокрема і ставлення до мене з боку гравців. Я не мав проблем, відколи прийшов у цю команду. Швидко знайшов спільну мову з новими одноклубниками. Прийняли мене здорово. Опікати відразу мене стали два білоруські футболісти, які виступають у „Шинніку” - Штанюк і Кульчій. Та й взагалі підхід у ярославльському клубі професіональний у всьому. Для футболістів створені всі необхідні умови. Все, що було зазначено у контракті, виплачувалося вчасно.
- Проте у чемпіонаті Росії ти провів небагато матчів. Можливо, тому „Шиннік” і вирішив відмовитися від твоїх послуг?
- Там були свої нюанси в тому, чому я не виступав за головну команду. Зате постійно виходив на поле, граючи за дублерів. Перед сезоном попередній тренер говорив, що бачить мене в основному складі, на зборах награвали саме як гравця „основи”.
- Можливо, росіяни, використовуючи тебе переважно у матчах за дубль, просто хотіли таким чином збити ціну?
- Я цього не виключаю.
- Але ж із твоїх слів я зрозумів, що „Шиннік” не має фінансових проблем?
- Просто керівництво дотримується такої трансферної політики, яка не передбачає значних витрат на придбання гравців. Вони вважають за доцільніше виростити своїх гравців.
- Зважаючи на такий підхід, які ж у команди стоять завдання?
- Перед „Шинніком” керівники поставили завдання бути у п’ятірці кращих. Також ми повинні були змагатися за те, щоб здобути Кубок Росії. Але цього не вийшло, тому керівництво клубу вирішило провести зміни на тренерському містку.
- Нещодавно на оглядинах у Ярославлі побували гравці „Карпат” Даниловський та Тимчишин. Те, що останній поїхав у тренувальний табір „Шинніка”, означає, що команда має проблеми на лівому фланзі, на якому виступаєш якраз ти?
- „Шиннік” має проблеми з двома краями. Щодо Тимчишина, то, наскільки мені відомо, він імпонував своєю грою Олегу Долматову.
- Незважаючи на те, що ти рідко виступав у чемпіонаті Росії, все ж таки був викликаний тренером „молодіжки” Білорусі на чемпіонат Європи...
- Тренер збірної Юрій Пунтус весь час підтримував мене. А щодо чемпіонату Європи, то там ми, і я в тому числі, відіграли непогано. Але, вважаю, що
свої корективи внесла політика. Ми добре розпочали, але в останній грі нам, можна сказати, вказали на двері.
- Останні півроку вважаєш втраченими для своєї кар’єри?
- Ні. На мою думку, я поліпшив свою гру. Став дорослішим, більш розсудливим, спокійнішим.
- Проте, виступаючи за дубль „Шинніка”, одно разу достроково покинув поле.
- У тому, що отримав червону картку, нічого аж такого немає. Адже футболісти не роботи, а живі люди.
- 1 липня у тебе закінчився термін оренди у „Шинніку”. За логікою, мав би повернутися до Львова. Тобі вже хтось телефонував із „Карпат”, обговорював, де продовжиш кар’єру?
- Ніхто не телефонував до мене. І це, звичайно, неприємно.
- Чи став для тебе несподіванкою виліт львівської команди до першої ліги?
- Я постійно стежив за виступами „Карпат”. Телефонував і до гравців, спілкувався з ними. Тому я був у курсі подій щодо стану справ у команді. Звичайно, прикро, що „Карпати” покинули вищу лігу. У минулому році в нас був добротний колектив, наставник, який більше був психологом, аніж тренером. Мені сподобався Львів, який розташований не так далеко від мого рідного дому.
- Повернемось до обставин, за яких ти покинув „Карпати”. Вважаєш, Мирон Маркевич тоді припустився помилки, відрахувавши тебе із команди?
- Я і раніше говорив, що це була тренерська помилка. У нас існувала хороша команда, і не варто було вносити кардинальні корективи. Необхідно було знайти до нашого колективу належний підхід.
- Петро Димінський сказав, що лише від тебе залежатиме, чи продовжиш виступи у „Карпатах”. Маєш бажання повернутися до Львова?
- Якби „Карпати” залишилися у вищій лізі. Перша – це нижчий рівень, а хочеться виступати у сильному турнірі. Звичайно, у даному випадку не все вирішуватиму я - останнє слово буде за керівництвом. Адже ще півтора року за контрактом належатиму львівським „Карпатам”.
Источник: Віктор Дерпак, газета "Карпати"