Петр Комар: "В тренерские дела не лезу, в хозяйственных вопросах разберусь основательно"
ДОВІДКА
Петро Панасович Комар народився 24 лютого 1952 року в селі Седлище Любешівського району Волинської області. У 1969 році закінчив Седлищенську середню школу. З 1969 по 1974 роки навчався у Львівському сільськогосподарському інституті на агрономічному факультеті. Працював на посаді головного агронома в колгоспі імені Чапаєва Городоцького району. Закінчив курси підготовки кадрів при Львівському сільськогосподарському інституті.
З березня 1977 року – головний агроном управління сільського господарства і продовольства Кам’янсько-Буського райвиконкому.
1981 року його переведено на посаду начальника управління сільського господарства Самбірського райвиконкому.
1982 року обраний головою Самбірського РАПО. Обирався депутатом районної ради народних депутатів.
У 1983-85 роках – голова виконкому Самбірської районної ради народних депутатів.
У 1985-87 роках навчався в аспірантурі Науково-дослідного інституту землеробства і тваринництва західних областей України.
У 1988-95 роках – генеральний директор АПК “Нестерів”, начальник управління сільського господарства Жовківського райвиконкому.
У 1989 році захистив кандидатську дисертацію.
У 1995-97 роках – заступник голови Жовківської районної держадміністрації.
У 1997-2000 роках – начальник головного управління сільського господарства і продовольства Львівської облдержадміністрації.
2000-2004 роках – голова Жовківської районної держадміністрації.
31 березня 2004 року його призначено начальником управління Львівської обласної Ради.
Обирався депутатом Львівської обласної Ради першого, другого і четвертого демократичного скликання.
Член президії Львівської обласної Ради, начальник управління обласної Ради.
З 15 квітня 2004 року – генеральний директор КПФ “Карпати” (Львів).
Одружений, має сина і дочку.
Про кадрові зміни у керівництві ФК “Карпати” говорилося багато і давно. Зокрема, це стосувалося посади генерального директора клубу. До 15 квітня ці обов’язки виконував Михайло Практика, який останнім часом дещо прихворів. Тож довелося робити заміну “гравця” й доручити цю відповідальну ділянку роботи сторонній, на перший погляд, людині. Але це лишень необізнаним з реаліями футбольного господарства Львівщини може так видаватися. Отож, відтепер за господарську ділянку діяльності клубу відповідатиме п’ятдесятидволітній Петро Панасович Комар.
- Петре Панасовичу, можна сказати, що ваша професійна діяльність футболу не стосувалася. Тому для футбольних гурманів ви людина маловідома...
- Хіба що для необізнаних, але це не моя справа. Футбол у моєму житті завжди посідав чільне місце. Мені здається, що я швидше почав грати у футбол, аніж ходити. У молодості цей вид спорту для мене був найулюбленішим, і на футбольному полі я виступав у півзахисті. Якщо б не травма меніска, переломи ноги та розрив колінного суглоба, то залишився б у футболі. Працюючи на попередніх посадах, завжди і всюди долучався до розвитку футболу.
- Найкраще вашу пристрасть засвідчує ваше ставлення до футболу на Жовківщині.
- З 1987 року я тісно пов’язаний роботою і обов’язками у Жовківському районі. Не хочу хвалитися, але створення і утримування команди “Гарай” відбувалося за моєї активної участі. Цей клуб переживав різні періоди. Були злети і падіння. Команда - учасник професіонального чемпіонату України, володар Кубка України серед аматорських команд. Зараз виступає у чемпіонаті Львівщини, і сподіваюся, що цього сезону здобуде чемпіонський титул. У Жовкві це найулюбленіша команда. Але, окрім дорослого футболу, багато уваги приділяю й дитячому. Разом із такими ж ентузіастами і товаришами першими в Україні створили футбольну дитячу лігу. До речі, активну участь у розвитку діяльності ліги брав Михайло Практика, за що я йому вдячний.
- Якщо можна, прошу детальніше розповісти про дитячі лігові змагання.
- 17 квітня стартував четвертий районний чемпіонат. У 2001 році було 22 команди-учасниці, наступного – 48, в третьому – 54, а у 2004 році їх стане ще більше. Створено чотири підгрупи, в яких колективи гратимуть у два кола. Принагідно зазначу, що організацією проведення та обслуговуванням матчів в основному займаються самі... діти. Маємо атестованих арбітрів шкільного віку. Все, як у дорослому футболі. Поза тим, в першості району виступає 36 дорослих команд і 12 - в обласних чемпіонатах. Це не статистичні дані, а констатування фактів. Команди “Гарай” і “Рава” – лідери львівського футболу на обласному рівні, які ведуть відчайдушну боротьбу за чемпіонський титул. На високому рівні виступає колектив ЛДАУ „Карпати” з Дублян. Ці клуби є продовженням піраміди розвитку дитячого футболу.
- Тобто ведеться систематична робота щодо популяризації футболу серед молоді...
- Для цього і створено лігу. Багато молодих гравців поповнюють склади команд у першості області. А те, з яким завзяттям змагається ФК “Рава” у другій лізі, заслуговує особливої уваги. Керівники рава-руського клубу досить професіонально взялися за становлення своєї команди, але вони щойно роблять перші кроки. Я переконаний, що через кілька років наші вихованці потоками вливатимуться у футбольні клуби України. Галичина завжди була багатою талантами, зокрема й футбольними.
- Ваша депутатська діяльність більше пов’язана з економічним розвитком області. Тепер свій досвід і навички будете втілювати у ФК “Карпати”?
- Настав час зробити щось корисне й для цього найпопулярнішого клубу Галичини.
- Відколи цікавитесь “Карпатами”?
- Для всіх мешканців Західної України “Карпати” - команда №1. Я - не виняток. Був учасником тріуфального факельного походу вулицями Львова 1969 року. Пізніше старався відвідувати всі матчі “біло-зелених”, радіючи їхнім перемогам і переживаючи за долю цієї команди.
- Зараз настав саме такий час, коли треба вносити щось нове у команду?
- За команду не стану говорити, бо це справа тренерів, а ось у господарських питаннях будемо розбиратися грунтовно. Турнірне становище – жалюгідне, але не безнадійне. Слід правильно і максимально ефективно використовувати вміння і можливості кожного футболіста, використовувати з користю для клубу.
- Яка, на вашу думку, причина невдач команди?
- Коли б сьогоднішні футболісти “Карпат” додали до своєї майстерності бойовий і патріотичний дух попередників з 1969 року, тоді б у команді не повторювалися невдачі. Цьогорічні (систематичні 0:0 і 0:1) дуже негативно впливають на футболістів. Уболівальник, сидячи на трибуні свого стадіону, завжди бачить свою команду переможцем, але не всім дано бачити стан командних справ зі середини, знати, яка там ситуація. Тепер буду намагатися зрозуміти ці причини і якнайшвидше їх викоренити. Команду треба рятувати, для цього мусимо використовувати усі доступні способи. Саме для цього мене й запросили на посаду генерального директора ФК “Карпати”. А футболісти повинні змагатися за перемогу в кожній грі, адже ніхто інший за них не заб’є гол. Натомість керівництво буде розглядати систему стимулювання для кожного окремого гравця. До речі, я не вважаю, що методи покарання більш ефективні. В житті іноді добре слово вагоміше, ніж матеріальний бік.
- Посада генерального директора непроста?
- Перш за все, відповідальна. Дане призначення – повна несподіванка. Я ніколи не думав, що футбол, окрім улюбленого хобі, стане основною моєю роботою. Розуміючи складність ситуації, я пройнявся словами Петра Димінського: “А що, футбол потрібен тільки Димінському і більше нікому?” В цій ситуації не зміг йому відмовити, хоча взяв короткий час на роздуми. Я зауважив, що президент мислить більш глобально і по-сучасному. Зверніть увагу, адже не в кожній країні міністром оборони є військовий. Повинен бути, як я вважаю, погляд з боку. Важливо бути професіоналом не тільки в одній галузі, але й володіти ґрунтовними знаннями щодо організації робочих місць, не боятися приймати неординарні рішення. Моїм основним завданням є докопатися до суті помилок і усувати їх. Ця робота вимагає толерантності та виваженості. Критикувати всі вміють, особливо ті, що не несуть відповідальності, а ось налагодити взаєморозуміння в колективі далеко не всім вдається. Не помиляються тільки ті, хто за ніщо не відповідає, адже на землі немає безгрішних. Так і в роботі. Часто в житті трапляється, щоб піти в гору, треба відштовхнутися від дна.
- Працюючи в депутатському корпусі, ви мали б добре знати стан справ щодо сприяння влади у розбудові ФК “Карпати”.
- Розумію, про що запитуєте. Окремі депутати часто плутають політику зі спортом, а коли таке робиться, то нема ні одного, ні другого. Від цього потерпають усі. Тепер кожне наступне засідання вносить все більше порозуміння і відкритості щодо ФК “Карпати”. Я, наприклад, часто закликаю депутатів: “Залиште при собі свої політичні погляди, станьте аполітичними до головної команди міста. Не будьте байдужими до її справ і проблем. Станьмо патріотами “Карпат”. Інакше залишимося без політики і футболу. Допомога цінна тоді, коли її потребують”.